Алергічний риніт

 

Лікар – алерголог дитячий
Моначін Ганна Василівна
Алергічний риніт – запалення слизової оболонки носа, яке викликається різними алергенами.

Для клінічних проявів алергічного риніту характерні набряк і закладеність носу, виділення, свербіж, повторювані багаторазові чхання.

Фізичні показники алергічного риніту:

  • гіперемована слизова оболонка носу (блідо-рожева при загостреннях, синювато-сіра при хронічній формі);
  • дихання через рот;
  • засмічена слизова очей;
  • алергічні «синці» (зміна кольору і припухлість під нижньою повікою);
  • поперечні складки на носі (через постійне чесання).

Класифікація:

  • Сезонний алергічний риніт (поліноз) – захворювання, викликане алергією на пилок рослин (симптоми його виявляються в період полінаціі – реакції організму на алергени начебто пилку або пуху).
  • Цілорічний алергічний риніт – виникає в слідстві сенсибілізації до алергенів, які знаходяться в повітрі весь рік (кліщі у побутовій пилу, плісняві гриби, лупа тварин, ентеротоксини стафілококу). Дані мікроорганізми – наші симбіонти – вони харчуються ороговілими клітинами нашої шкіри, тобто найбільшу кількість їх в ліжках, спальнях, шафах, де зберігається одяг. Кліщі побутового пилу можуть викликати перехресну реакцію з креветками та іншими морепродуктами, рибою, раками. Одним з найбільш частих симптомів цілорічного алергічного риніту є сон із закладеним носом, чхання вранці і необхідність «почистити» ніс вранці після сну. Дані симптоми риніту турбують вранці і першу половину дня, і, як правило, проходять поза домом. Також симптоми цілорічного алергічного риніту можуть викликати цвілеві гриби, які ростуть в сирих, погано провітрюваних приміщеннях.

Діагностика алергічного риніту:

  • Анамнез: скарги на симптоми алергічного риніту, які турбують в певні пори року (2 і більше сезонів поспіль) або турбують постійно (стан погіршується в запорошених і сирих приміщеннях, будинки пацієнт відчуває себе гірше, ніж на свіжому повітрі, сон з закладеним носом і т.д.).
  • Огляд: набряк слизової оболонки носа, очей і / або наявність слизових виділень з носа.
  • Лабораторні дослідження:
  • Шкірні алергопроби з пилковими і / або побутовими алергенами для визначення причинного алергену.
  • Визначення специфічних IgЕ в сироватці крові для підтвердження алергії і визначення IgЕ до причинним речовин для прогнозу ефективності СІТ-терапії.

До неспецифічних методів діагностики риніту відносять:

  • Цитологічний мазок з носа (назоцітограмма) – вказує на наявність в назальному секреті великої кількості еозинофілів, які свідчать про алергічному запаленні слизової.
  • Загальний аналіз крові виявляє наявність підвищеної кількості еозинофілів.
  • Визначення загального IgЕ в сироватці крові.
  • Імунограма.

Лікування алергічного риніту

Методи лікування алергічного риніту ділять на 2 групи: неспецифічні і специфічні.

Неспецифічні методи лікування риніту:

  • Уникати контакту з алергеном (наприклад, в сезон цвітіння рослини, пилок якого викликає алергію, їхати в країни, де ця рослина не росте; в період цвітіння ходити по вулиці в сонцезахисних окулярах; можна надягати маску; в будинку закривати вікна; приходячи з вулиці одяг знімати поза приміщенням, де розташована спальня; мити перед сном волосся; частіше мити руки, обличчя; прибрати з дому тварин, якщо вони є причиною алергії; при алергії на кліщів побутового пилу – частіше прибирати в будинку, зволожувати повітря, прати постільну білизну при максимальн ой температурі води і т.д.).
  • Застосування препаратів, які знімають симптоми алергії (антигістамінні препарати, стабілізатори тучних клітин, кромони, гормональні препарати). Такі препарати можуть мати системну дію (в таблетках або ін’єкційні) або місцеву дію (різні спреї, краплі назальні або очні). Протиалергічні препарати призначаються курсами перед сезоном цвітіння і весь сезон цвітіння в разі сезонного алергічного риніту. Препарати не впливають на причину виникнення алергії, а тільки на симптоми, тому після припинення прийому препарату симптоми алергії поновлюються.

Специфічний метод лікування алергічного риніту:

Специфічна імунотерапія (СІТ). Суть методу в введенні в організм стандартизованих екстрактів алергену, який викликав алергію, поступово збільшуючи концентрацію алергену до максимальної. Максимальна концентрація приймається протягом тривалого часу – в середньому 3 роки – за цей час в організмі виробляються блокувальні антитіла, в результаті чого симптоми алергії проходять.

Про важливість обстеження у професіоналів

Успіх специфічної імунотерапії залежить від якісного обстеження і результатів молекулярної діагностики алергії (якщо алергія до головного компоненту алергену, ЗВТ буде успішною, якщо до головного і мінорному – ймовірність нижче, але все ж ЗВТ буде успішною, якщо тільки до мінорному компоненту алергену – ЗВТ проводити цим алергеном не потрібно, потрібно шукати перехресну алергію до інших алергенів.

Лікар – алерголог дитячий МДП №3
Моначін Ганна Василівна